Професія вальника лісу (або звалювальника, лісоруба) залишається такою ж затребуваною
Хоча у справі заготівлі деревини все частіше застосовувється спеціалізована техніка, професія вальника лісу (або звалювальника, лісоруба) залишається такою ж затребуваною, як і колись.
Насправді романтики у цій справі небагато.
Професія вальника лісу – одна з найнебезпечніших у світі.
Дуже нелегка справа – вправлятись із бензопилою, важким інструментом, який працює досить гучно.
Потрібна не тільки гарна фізична підготовка, а й відповідні навики.
Помилка в розрахунках – і дерево може впасти не в тому напрямку, що несе чимало небезпеки та ризиків.
Про різні погодні умови та тривале перебування в лісі вже й говорити не доводиться.
У лісовій галузі працівникам, що займаються валкою дерев, особлива повага. Тим більше тепер, коли в країні триває війна, і потреба у деревині досить висока – як для Збройних сил на будівництво фортифікаційних споруд, так і для забезпечення людей паливним ресурсом не лише у нашій області, але й у прифронтових регіонах.
Андрій Сидорчук (філія «Колківське лісове господарство») – вальник лісу із чималим досвідом (близько 10 років) – розповідає: «Головним плюсом такої роботи є висока затребуваність, що обґрунтована своєю складністю, і далеко не кожному вона під силу. Потрібно, в першу чергу, володіти фізичною силою, оскільки без неї просто не реально валити дерева, так як найлегша бензопила важить не менше 4,5 кг. Також потрібно бути достатньо витривалим, мати хорошу координацію, слух, зір та вміти технічно мислити. Проте головне, що необхідно добре знати – це технологія валки дерев: як проводиться підпил деревостану (розміри, кут підпилу), як правильно його виконати, в яке місце впаде дерево і наскільки правильно. Необхідно також враховувати погоду, напрямок вітру при валці дерев, стан дерева, перешкоди сусідніх дерев при роботі. І основне – дотримання правил безпеки, які обов’язково повинен знати кожен, як і постійно застосовувати їх на практиці».