У 2021 році викиди парникових газів в нашій країні склали 341,5 млн. т СО2-еквіваленту (з урахування сектору «Землекористування, зміни в землекористуванні та лісове господарство»). Це на 62,5% менше від обсягу 1990 року, однак на 7,5% більше відносно 2020 року.
Таким є аналіз даних відповідно до Національного кадастру антропогенних викидів із джерел та абсорбції поглиначами парникових газів, який підготувало Міндовкілля спільно із Національний центр обліку викидів парникових газів.
При цьому, упродовж 1990-2021 років динаміка викидів безпосередньо залежала від різних економічних та суспільних подій, що відбувалися в країні та світі у той чи інший період часу:
![📈]()
з 1990 року до початку 2000-х років спостерігалося різке зменшення викидів ПГ. Цьому сприяло скорочення промислового виробництва та сільського господарства внаслідок розпаду СРСР. Скоротилось споживання палива в енергетиці. Відбулася реструктуризація економіки, сфера послуг почала зростати;
![📈]()
початок 2000-х років до 2008 року – період стабілізації та зростання викидів ПГ. Це пов’язано із нарощуванням виробництва мінеральної та металургійної продукції, а також загальним зростанням економіки. Зросло споживання твердого викопного палива в енергетиці. Однак промисловість почала реалізовувати низку заходів з модернізації та енергоефективності. Вони, першочергово, були спрямовані на скорочення споживання природного газу внаслідок підвищення ціни на газ з 2006 року;
![📈]()
у 2009 році кількість викидів ПГ скоротилася на 15% порівняно з 2008 роком. Це обумовлено наслідками світової економічної кризи 2008 року. Зокрема, суттєво скоротилось виробництво цементу, аміаку та металу;
![📈]()
у 2010-2013 роках зростання викидів ПГ характеризувалося загальним відновленням економіки від наслідків світової кризи 2008 року. У цей період зросло споживання твердого викопного палива в енергетиці через газовий конфлікт із РФ;
![📈]()
у 2014-2015 роках різке скорочення викидів було спричинене падінням економіки через окупацію АР Крим та міста Севастополь, а також початком бойових дій в Донецькій та Луганській областях;
![📈]()
у 2016-2019 роках спостерігалося коливання викидів ПГ на рівні 337-362 млн. т СО2-еквіваленту. Цей період характеризується початком активної реалізації політики з енергоефективності (впроваджується програма «Теплі кредити») та поступового приведення тарифів на електроенергію, гарячу воду та тепло до ринкових значень;
![📈]()
у 2020 році викиди скоротилися на 11% у порівнянні із 2019 роком, що обумовлено пандемією COVID-19 та захоами, які вживалися для боротьби із вірусом.
![📈]()
у 2021 році відновлення економіки країни призвело до росту викидів парникових газів на 7,5 % у порівнянні із 2020 роком.
![📎]()
Нагадаємо, Національний кадастр антропогенних викидів із джерел та абсорбції поглиначами парникових газів в Україні за 1990-2021 роки розроблений відповідно до вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Адже Україна є стороною Конвенції та навіть попри війну прагне зробити свій внесок у світову боротьбу з кліматичною кризою.
Подання Національного кадастру до Секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату є частиною міжнародних зобов’язань нашої країни.
Документ дозволяє нам аналізувати тенденції викидів та поглинань парникових газів в нашій країні та на їх основі формувати подальшу кліматичну політику.
Міжнародна спільнота на його основі може також оцінювати динаміку змін викидів в Україні та відповідно достатність і ефективність вжитих країною заходів.
Крім того, Національний кадастр стане в нагоді підприємствам – операторам, які реєструють свої установки в Єдиному реєстрі з моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів. Адже дані з Національного кадастру необхідні для проведення розрахунків та подання звітності.
Ознайомитися з проєктом Національного кадастру можна за посиланням: http://surl.li/fvkmh
