Україна ратифікує Конвенцію про безпеку в застосуванні хімічних речовин на виробництві №170

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України 

Відповідний законопроєкт був поданий до Верховної Ради Президентом України в рамках законодавчої ініціативи та вже пройшов схвалення в низці комітетів. Зокрема, на цьому тижні документ розглянули у Комітеті з питань екологічної політики та природокористування, а також на засіданні Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва.

“Україна підписала Конвенцію ще у 1990 році, але з того часу жодних юридичних дій щодо її ратифікації не було здійснено. Сьогодні маємо виправити ситуацію. Фактично це стане ще одним кроком у побудові нової системи хімічної безпеки в нашій країні”, – зазначив Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець.

За його словами, у поточному скликанні Верховна Рада вже прийняла важливе рамкове законодавство – схвалено Закон №2804-IX «Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією». Документ є “центральним елементом загального пазла” хімічної безпеки країни. Адже з 2015 року ця сфера в Україні регулювалася лише окремими застарілими технічними регламентами.

“Наразі на території нашої країни знаходиться понад 1000 об’єктів, які використовують у своїй діяльності близько 5 тис. тонн хлору та 213 тис. тонн аміаку. Тож маємо запровадити у себе загальноприйняті міжнародні рамки, які дозволять й далі рухатися в напрямку захисту людей та довкілля”, – наголосив Міністр.

Що дасть ратифікація Конвенції? Україна зможе привести свої стандарти хімічної безпеки у відповідність до найкращих міжнародних практик, а саме:

• встановити міжнародну класифікацію хімічних речовин та врегулювати правила поводження з ними;
• створити систему надійного управління хімічними речовинами на робочих місцях на всіх етапах: від виробництва таких речовин до їх обробки, зберігання, транспортування, утилізації тощо.
• визначити сферу відповідальності роботодавців, чітко закріпити обов’язки та права працівників;
• посилити контроль на небезпечних виробництвах, як з боку роботодавців, так і з боку держави;
• визначити відповідальність держав, які здійснюють експорт хімічних речовин в Україну.